Хай світло від свічки у небо летить
Хоча б одну душу зігріє в цю мить
Щоб душа ця загублена спокій знайшла
І у вічність до Бога вона відійшла..
Хоча б одну душу зігріє в цю мить
Щоб душа ця загублена спокій знайшла
І у вічність до Бога вона відійшла..
Свіча мільйонів замордованих голодною смертю погасла в далекому 1933. Ми ж з вами можемо запалити свічку тільки для світлої пам’яті і, щоб зігрілися душі убієнних голодом та політичними репресіями.
Третій тиждень листопада кожного року в нашій країні - поминальний по жертвах імперських насильств над українцями, в тому числі і Голодомору 1932-1933 рр. 25 листопада в день пам’яті кожен свідомий українець, запалить на підвіконні свою свічку пам’яті, щоб її бачили зорі – душі померлих.
Досі не віриться, що в Україні – житниці всієї тодішньої радянської імперії раптово зник хліб і люди залишилися без зернини. Як можна забути, що без стихії, без засухи, без війни – в самому центрі цивілізованої Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей? Ні, не забудемо! Пам’ятаймо, що зимою 1932-1933 р. помирало в Україні 17 чоловік на хв.., 25 тис. щодня. За 10 місяців Україна втратила майже чверть свого населення.
Про штучний голодомор, як один із найжахливіших способів нищення народу, про цю страшну трагедію розповіла, а також презентувала відео-ролик «Україна пам’ятає» - вчитель історії Сторожинецької гімназії Світлана Станіславівна Войцицька.
Присутні на заході учні 6 класу Сторожинецької гімназії запалили свічки пам’яті та вшанували хвилиною мовчання.
На закінчення прозвучала пісня «Свіча» О. Білозір.